Паралельний свiт

Я відчуваю, що вже я,– не я. Лише сусідів жменя…
І тіло, що вважав своїм та рідним, - десь на дні провалля.
Новини: мов стара платі’вка – відбира моє натхнення,
А в голові – старезний стрих: де різне непотрібне причандалля.

Та все ж, я - відчуваю… себе - де інші, зовсім,  друзі…
Мелодії, та гама кольорів у почуттях й відлуння, - інше.
Дерева з саду плодоносять подорожнім в лісосмузі…
У пам’яті: деталі з купи розлетілись хто куди… вже гірше

                Здоров’я в мого глузду…

Нема ні побратимів, ні – братів й сестер катма – лиш зорі…
Планети блін спотворений у кулі, що сховалися в матрьошці…
Плаский у штиль безмежний океан
                з води солоної й солодкої брехні у морі
Де - не втонуть, - та тільки згинути:
                втопившись, по-англійськи, в чайній ложці!

У безкінечності всі світу паралелі … таки зійдуться…
У точку без кінця… нам новий вибух не минути!
І хто згубив свої усі достойні «Я» - зрадіє, - бо вони – знайдуться!
Лишень терплячим та довірливим для себе треба бути!


Листопад 2018 с. Торгановичі