Не руш... Маргарита Метелецкая

             http://www.stihi.ru/2018/11/08/3019

Надежды зыбкой не лишай, печаль,
И сказок  восхитительных осенних –
У ноября жду в  оскудевших сенях,
Чтоб радостью мне Осень увенчал.

Раздетые деревья как из сна,
Выныривают  кротко из тумана -
Природа исполняет безобманно
Законы Божьи… У кормила – Сам,

Вселенную ведёт путём Добра
И зарождает в  необъятной дали
Ростки Весны, для хат чтоб сенью стали
И веяньем тепла из-за Днепра.

Сорвётся Зла насмешливая маска
И радость светлая стихи заполнит властно.

Оригинал

    Не руш, печаль, хистких моїх надій,
     Моїх казок розчулених осінніх -
     Тепер стою у листопадних сінях
     Й чекаю тільки радісних подій...

     Роздягнені дерева за вікном
     Покірно виринають із туманів -
     Природі виконання притаманні
     Законів Божих... Бог бо за стерном

     Наш Всесвіт чинно хилить до Добра
     Й зароджує у далечі незмірній
     Всі паростки Весни, що безопірно
     Прийде до теплих хат із-за Дніпра -

     Зірветься Зла глумлива машкара
     І скресне світла радість з-під пера...

Иллюстрация из Интернета