Тонесенько скиглю... в пiтьмах, наодинцi...
Тонесенько скиглю... в пітьмах, наодинці,
З сумними думками, мов сива сова,
Ще світяться вікна, зірки, як суниці,
Десь пострілу черга далеко луна...
Питаюся, Отче, як жити нам далі,
Навіщо ж забрав найдорожче, що є?..
Холодні кутки стали в рідній оселі,
Те лихо, мов Каїн, кров смокче і п"є...
Глянь в очі-озера, від смутку аж впалі,
Ще якось живу, а дитя там гниє...
Не миле нічого, ні море, ні далі,
Лиш ранок настигне, думки за своє...
Тонесенько скиглю...в пітьмах, наодинці,
З сумними думками, мов сива сова,
Немов той листочок на зломаній гілці,
Де п"ятий блука рік хатами війна...
***
Свидетельство о публикации №118110905830
С чем Вас и поздравляю: ТЕМ
Ефим Титов 10.11.2018 14:00 Заявить о нарушении
Всего самого наилучшего Вам. С уважением и признательностью. Донецк.
Ирина Боговина 16.02.2019 19:35 Заявить о нарушении