Я в тобi проросла

Я в тобі проросла не на день – до останньої днини.
Вже давно воскресають у памяті всі ті хвилини,
Коли щастя розхристане в нас,як весна, квітувало,
Як цілунками радість ми із благодаттю спивали.

Повні пригоршні їх обережно тепер сповиваю,
Наче  казку чарівну з любов'ю із них виплітаю.
Що створили удвох, збережу я до миті загину.
За тобою у Всесвіт окриленим птахом полину…


Перевод с украинского Светланы Груздевой:

http://www.stihi.ru/2018/11/10/9279

Я в тебе проросла не на день – до последней минуты.
Воскресают в душе, а не в памяти, рядом как будто.
И  цветущее счастье, и радость сполна волновали,
С поцелуями вместе блаженство и негу вкушали.

Их горстями я нежно и бережно вновь  пеленаю,
Словно в сказку волшебную, прошлое наше вплетаю.
Что смогли воссоздать, сберегу я теперь до исхода:
Окрылил – значит, тоже взлетать за тобой к Небосводу...

Поетичний відгук Ладоміра Михайлова
 на вірш Віри Бондаренко « Я в тобі проросту»
http://www.stihi.ru/2018/11/09/6491

Мені дуже приємно, що в мені проростаєш.
А це значить, що люба, грунт чудовий ти маэш.

Не забути те щастя, ті чудові хвилини,
Пам'ятатиму довго - до останньої днини.

Пригадай, як здавалось: навкруги все буяло...
От гарячих цілунків твоє серце співало,

А душа, наче влітку, як квітник квітувала.
І ми радість кохання наче в спрагу спивали.

Це не в казці, красуне, я тебе пригортаю,
Це та дійсність в яку  свої мрії вплітаю.

Те, що маєм, повинні зберегти до загину.
Ми крилаті з тобою, до зірок разом линем.