В пухову хустку попід руки...
Замотана мала була.
Зима узята на поруки...
Творила лагідні діла.
Їй падав сніг на личко біле.
Повіки чорні цілував.
А інколи на вуста ніжні...
Сніг падав. Також цінував...
Коли маленькі рученята...
Без рукавичок брали сніг.
Коли блистіли оченята...
Коли відчутно було сміх.
Коли санчата дві доріжки...
Коли дві ніжки слід у слід.
Летіли в бік мій гарні сніжки...
Блискав від мене грубий лід.
Мала була така цікава...
Здивована,жива,сумна.
І інколи напевне бавить...
Старечу душу,знов,-вона.
(Понкратова.О.В.)
Мала-весна
© Copyright: Лена Грама, 2018
Свидетельство о публикации №118110902451
Свидетельство о публикации №118110902451
Рецензии