Як у скресiнь... Маргарита Метелецкая

                http://www.stihi.ru/2018/11/04/2921

Словно в половодье раскололась льдина,
Мне вещей величья вдруг открылась связь…
С глаз как будто страхов пелена снялась,
Что на сердце болью сыпались рутинно…

Живы мама с папой и родня по крови -
Воскрешаю сердца памятью их всех…
Если в человеке Вера держит верх,
То не избежит он к сущему Любови…

Лишь одно из звеньев зацеплю легонько –
Тянется Вселенной мудро цепь-ланец,
Верой и Любовью вспыхнет каганец…
Я сегодня в плахте*, вышиванке* тонкой

Разукрашу словом Осень возрожденья.
С Господом - на счастье каждое мгновенье!

Оригинал

     Як у скресінь, сіра крига розкололась -
     Я збагнула велич сув'язі речей...
     Наче змилася полуда із очей -
     Бо були одні жахи, аж в'янув волос...

     Маю я живих батьків, допоки пам'ять...
     І завжди зі мною в серці - вся рідня...
     Є якщо в людини Віри, хоч зерня,
     То клітинки - сущі істини затямлять...

     Зачеплю мізинцем лиш єдину ланку -
     Й потягну до себе Всесвіту ланець...
     Засвічу Любові й Віри каганець,
     Одягну запаску, плахту, вишиванку...

     Заквітчаю словом всі осінні Весни -
     І для щастя з Богом радісно воскресну!

*Плахта – панёва.
*Вышиванка – вышитая сорочка, вышитая рубашка.

Иллюстрация из Интернета