***
навіщо пишеш ти вірші
навіщо ти мені читаєш прозу
навіщо льється куб вина
чевоного і білого ще з вчора
як на столі твої вірші
як на роялі твої слози
навіщо світле з темним
отец небесний переплутав
і на колінах мов жебрак
до тебе чорний страж крадеться
то кинь йому буклет святий
то кинь йому монету синю
забудь вогонь тіней він не твій
це чари тих хто за горю днів
вже в тихому і страшному
розкинулись узліссі снів
примар нема і привидів нема
навколо лиш одне божевілля
дивись навколи нині чорна тьма
вони зграя з випитого отруєнного зілля
палати їм - їм хвала
вони співають лжецарські оди
лиш знає Петр у порога раю що Сатана
Давно зіграв свої роялі слів
А люди мов вертеп надій
Лиш чорних марев пустовій
бездіяльність днів...
крадеться всюди
пиши пиши свої вірші
вони далекого костра гарячі іскри
далеко обряду велич
© Copyright: Инесса Завялова, 2018
Свидетельство о публикации №118110802665
Свидетельство о публикации №118110802665
Рецензии