отрута

На сцені, мов наркотики,  - отрута -
Натхнення, наче крила від землі
Несуть тебе над залом,
Буря люта уваги - глядачі, немов в імлі...

І ти тримаєш міцно у полоні
Їх душ тендітні свитки й дорогі...
Ти мов пророк чи ангел в охороні,
Коли на них чатують вороги...

Зір гострий, погляд владний, голос дужий,
І хвиля обіймає вас одна,
Артист - ти мов солдат на полі, друже,
У тебе теж - з самим собой війна...

Чи знаєш ти, ті потаємні струни,
Які чіпає все твоє єство?
Які несеш у зал зі сцени руни?
Яких культур ти славиш Божество?

Геть, злидарю, йди геть і не вертайся...
Коли ти схибиш сам на сам собі...
А ні, то годі, ні, не переймайся,
Ти ж сам весь час з собою в боротьбі...

Немає тут критерію крім болю...
А серце відчува найменший біль...
Живеш на сцені - то живи з любов'ю,
Душі своїй збентеженій повір.

Культура - то не дуже хитра штука,
Проте вона рятує чи кара...
Артистом буть - то є така наука,
Та вчить вона - в собі шукать добра.