Ще раз про те саме

Відлюдники греки
Селились в Олешках,
В запрудах Дніпра
У обіймах вільхи -

Вільха обліпила
Дніпра узбережжя...
А греки хотіли
На Київ пройти.

Та річка забрала
Блакитні шаланди,
І край мій вільховий
Накрили піски.

Козацькі ті чайки -
Війна і таланти
козацька в нас слава
Летить вздовж ріки.

Від днів тих далеких
зірветься відлуння
І тоне, як дощик,
В сипучих пісках.

А може лелеки
Приносять у клуні
Не лише гостинці,
а й хист до звитяг?

Рибальський мій краю,
Бентежний, зухвалий,
Намішано тут і ідей,
і людей.
Тебе до безтями
я гірко кохаю,,
ти мов немовля,
що шукає грудей...

В пісках відшукав ти
бунчук і хорогви
І ходиш по колу
І куриш тютюн.
Посватав веселі
Дніпровські пороги,
Що пісню співають
Із присвистом дюн...

Гуде про походи
Славетні Куландра,
І Пойма про фриців,
А де хутори,
Співає козаків
Справжнісінька банда
І плачуть від суму
у небі орли.

І яблука знову
Висять на деревах
Їх зірвуть - гадати
На зло чи добро
І будь-яка з нас -
допотопна та Єва
І дівчина та, що
тримала весло ...

Зітнулись епохи,
Культури, століття,
І кам'яні баби,
Немов чарівні,
Красою степів
розцвітають у квітні
І линуть у пахощі,
у буркуни...

Чи є ще такі десь
Замріяні  зорі
В безвісних містечках,
Таких, як у нас?..
Красою  лікують
Серця свої хворі
Усі, хто в степи
Повертає весь час.