Брати повстали!

Звідки з"явилась поміж нами осоружність?
Всім дошкуляє о'страх клятої війни'.
Колись Слов"янський Рід об"єднувала дружність...
Брати повстали! Вороги' - нині вони.
Зі всіх сторін огуди галас стало чути,
Зпустошливість - у людських душах від обра'з,
А з гострих язиків стікає жовч отрути
І боротьба стає сильніша раз у раз.
В серцях немов заклякли почуття любові,
В думка'х володарює чорна злість лишень,
Нена'висть відчувається у кожнім слові,
Зростає лють, невипрадана, в нас щодень.
Війна несе погані звістки в кожну хату,
Ми всі - ошуканці політиків брудни'х,
Безжально Божі ду'ші віддаєм на страту,
Забули, що ганьбити ближнього - це гріх.
Не можна прикрість браттям у хресті чинити,
Зворотній бумеранг усіх нас розчави'ть,
Бо встидно милості Господньої просити
Та одночасно зло бессовістно твори'ть.
Вже до кінця цей світ жорстокий докотився -
Могили риють один о'дному за гріш!
Але від смерті ще ніхто не відкупився,
Закони Божії порушивши тім більш.
Чого доб"є'мося ми помстою і кров"ю? -
Хіба прокляття на увесь майбутній рід.
Нам треба злочини спокутувать любов"ю,
Не залишаючи у душах вбивства слід!


26/10/18/