А ніч така, що зорі шаленіють,
і ніжних слів дарують досхочу...
Я не любити, Господи, не вмію.
Я не любити зроду не навчусь.
Схиляють верби на долоні віти.
Вечірнє сонце, як маля рябе.
А я тебе не вмію не любити,
і не пірнати в небо голубе...
Солодким снам пручатися несила
у теплих мріях, у руках твоїх.
А я тебе вдягаю, ніби крила,
і так кохати - то великий гріх...
Ця ніч сьогодні зоряна на втіху.
Спочило сонце втомленим дитям.
А я тебе кохаю тихо, тихо...
І може навіть більше за життя...
кохаю тихо, тихо
© Copyright: Алена Васильченко, 2018
Свидетельство о публикации №118110409726
Свидетельство о публикации №118110409726
Рецензии
Никакие указы и приказы не заставят любить украискую мову, как научат влюбиться в неё вот такие стихи.Браво Эльф!
Анна Калева 05.11.2018 07:30 • Заявить о нарушении
Анна Калева 05.11.2018 07:30 • Заявить о нарушении