Як у скресiнь... Марго Метелецька

http://www.stihi.ru/2018/11/04/2921


     Оригінал:


     Як у скресінь, сіра крига розкололась -
     Я збагнула велич сув'язі речей...
     Наче змилася полуда із очей -
     Бо були одні жахи, аж в'янув волос...

     Маю я живих батьків, допоки пам'ять...
     І завжди зі мною в серці - вся рідня...
     Є якщо в людини Віри, хоч зерня,
     То клітинки - сущі істини затямлять...

     Зачеплю мізинцем лиш єдину ланку -
     Й потягну до себе Всесвіту ланець...
     Засвічу Любові й Віри каганець,
     Плахту одягну, запаску, вишиванку...

     Заквітчаю словом всі осінні Весни -
     І для щастя з Богом радісно воскресну!


Перевод с украинского  Светланы Груздевой:


Как воскресла, глыба-льдина раскололась –
Ощутила связь величия вещей…
Пелена невольно смыта из очей,
Страхи прежние, что подавляли голос…

Предки живы, бережёт покуда память…
И всегда со мною в сердце заодно…
В человеке Веры есть зерно одно, –
Значит, клетки Суть его не затемняют…

Зацеплю одним мизинцем, как награду, –
Притяну к себе вселенский сундучок…
Засвечу Любви и Веры ночничок,
Вышиванку запахну сукном нарядным…

Уберу цветами осени как Вёсны –
И для счастья с Богом радостно воскресну!


Аватар Автора оригинала, коллаж мой