Церква проступала із туману,
наче думка, ще якій не час...
Наче ще не церква, а омана
край дороги чарувала нас.
Ми вдивлялись у церковні риси.
Ми шукали відповідей сенс –
знали, що обов'язково висить
за серпанком сонце – сенс небес.
Церква проявилася поволі –
так, як віра у людській душі,
так, як проступають риси долі
крізь – душею створені – вірші...
Церква проступала iз туману
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118110402143
Свидетельство о публикации №118110402143
Рецензии
