А вiн спiшив жити

               

                Небо заплакало нині юначе,
                Схилила голову мати твоя.
                Чуєш,Ігорку! Україна вся плаче,
                Чуєш,заплаканий спів солов’я.

                Читав  я про тебе,читав не багато
                Істориком був ти,країною жив
                Не тримав на руках ти синочка,як тато,
                Молодий ти ще був,Україну любив.    

                Хто анекдот друзям знову розкаже?
                Хто збере друзів-почує усіх?
                Що ти зробив з патріотами,враже?
                Кулю пустив ти сьогодні в своїх.

                Сивочола,заплакана,мати Вкраїни,
                Розноситься крик її ген до небес.
                Вирує Майдан,сину, бачиш-руїни,
                За що взяв на себе,за всіх такий Хрест.

                О Боже,матусю! Я чую вас всіх
                Зненавидів себе я сьогодні,країно,
                Снайпер в скроню поцілив,я встати не зміг,
                Та я моя мамо,не став на коліно.

                Ще досі не можу знайти я причину
                За що,так вбивають України-синів.
                Я за правду боровся,та чому до загину,
                Та повір,моя мамо,ненавиджу цих псів.

                Ви не плачте за мною, країну любіть,
                В небесах вже стою на колінах.
                За вкраїнське молюся,її не згубіть,
                Молюся за мир, за любов в ваших стінах.

                Ти чуєш,синочку! Я прийду на могилу,
                Ридати там буду,молитимусь Богу.
                Я знаю,помер ти за всіх,за країну,
                Пішов,як герой у небесну дорогу.

                Молитимусь сину,за вкраїнських синів
                Живу я тобою синочку,повір
                Поженемо з країни усіх ворогів
                Очистим від покидків,завтра свій двір.

                Ти син України,героєм ти став,
                Залишив вишивану сорочку
                Люблю,Україну! Завжди ти казав
                Тобою пишаюсь,синочку.
                10.01.2016р.   
                Присвячується Костенку Ігору,22р.
                с.Зубринець,Тернопільської обл.               

               


Рецензии
Спадар Володимир, я так разумею што память людская як у шчырых успаминах пра таго, хто самаахварявана аддай жыцце за Бацькайшчыну, так и у творах тых, хто пра их подзвиг не забывае. Вельми добра што вы гэта робице.

З новим Роком Вас, Слава Украине, Жыве Беларусь!

З павагай Игар Арыштаев

Игорь Арыштаев   25.01.2019 21:36     Заявить о нарушении
Чтобы ты был здоров,Игорь.Пусть живёт Белорусь!Спасибо тебе,что не забываешь.С уважением Владимир.

Владимир Олийнык   25.01.2019 22:04   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.