Про нього

Ходим по світу мовчки - і він, і я,
Очі сховаємо - й ходим по світу, босі...
Сотні доріг.. сотні доль.. і уся земля..:
Щойно зустрілись - ну, як не впізнались досі??

Він вранішнім птахом кричить за моїм вікном,
Сонцем кривавим повстане над мОїм полем...
Я ще блукаю у ковдрі між днем і сном.. -
Та посміхаюсь ранкам усім, відколи

Простір навколо мене - не має меж..
Вітер в мені - бринить неосяжним небом..
Втомлений час відчепився від мене теж.
Боязко знати, навіщо усе це треба...

Кажуть, що я з головою не дрУжу, - невже?? -
Всі ми у чомусь буваємо дуже хворі.
Що вже тут вдієш? Спробую я лише
(Щоб залишатися десь біля нього, поряд)

Просто літати - вище усіх небес.!..
Або блукати в моїх безнадійних римах..
Стан безкінечного щастя: і з ним, і без..
Бо ж сотні доріг - ведуть у його обійми ...

...Поки ж блукаєм світом - і він, і я, -
Я посміхаюсь: ходим по світу босі... -
Але тепер я знаю його ім`я... -
Й килимом Всесвіт лежить на моїм порозі...