Хочу я на озеро Свитязь. Лина Костенко

Лiна Костенко

Я хочу на озеро Свiтязь,
в туман таЕмничих лiсiв.
Воно менi виникло звiдкись,
у нього сто сот голосiв.

Воно менi свiтить I свiтить,
таке воно в свiтi одне.
- Я Свiтязь, я Свiтязь, я Свiтязь!
Невже ти не чуЕш мене?!

I голосом дивним, похмурим,
як давнiй надтрiснутий дзiвн:
- Батурин, Батурин, Батурин! -
лунаЕ менi навздогiн.

Я рiчку побачила раптом.
Питаю: - А хто ж ти така?
- Я Альта, я Альта, я Альта! -
тонесенько плаче рiка.
-----------------------------------------------------
Лина Костенко

Хочу я на озеро Свитязь,
В туманы дремучих лесов.
Оно меня манит, приблизясь -
Сто сотен его голосов.

Я в этой сияющей выси
Не знаю другого огня.
- Я Свитязь, я Свитязь, я Свитязь!
Ужель ты не слышишь меня?!

И голосом в голой натуре,
Как давний надтреснутый звон:
- Батурин, Батурин, Батурин! -
Оно мне несётся вдогон.

Здесь речка сверкает, как смальта.
- А кто ты – чиста, глубока?
- Я Альта, я Альта, я Альта! -
Тихонечко плачет река. (31.10.2018)


Рецензии