Я тебе впізнаю серед натовпу, сину!
І здається , ще мить, ти обіймеш мене. -
Обізналась у горі – бачу іншу дитину…
Нехай люта біда тут його омине.
Знову йду в нікуди, тільки згадки минулі: -
Голос твій, твої очі, поцілунок в уста…
Ти загинув, синок, від ворожої кулі.
Відібрали навік, вкоротили літа!
Янголятко моє,хто ж мене знов покличе
Пригорну я кого до самотніх грудей?!-
На землі хто мені мир душі запозичить? –
Я горюю й живу в самоті між людей.
Як же важко мені засинати без тебе.
Ніби прірва та ніч, уві сні - як ЖИВИЙ!
Кожен ранок дивлюсь із надією в небо -
Там із хлопцями разом ти підтримуєш стрій.
Синку
© Copyright: Еременко Губарева Ирина, 2018
Свидетельство о публикации №118103101799
Свидетельство о публикации №118103101799
Рецензии