Я не знаю, якою ти стала
з тих часів, коли школу кінчала,
тільки знаю, мене ти забула,
та ніколи мене не любила.
Можливо так тоді було і краще
що залишився я напризволяще,
що доля у нас в кожного своя,
а в тебе вже була своя сім"я.
Мабуть так Бог тоді розпорядився
що я не там, і не в той час родився,
що доля у нас в кожного своя
і ти ніколи не була б моя.
Лише того, ніхто не може знати,
що б назавжди кого любив забути,
ті платонічні спогади в житті,
згасаючого серця відчутті.
Укр. Платон1чн1 спогади
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118102909667
Свидетельство о публикации №118102909667
Рецензии