Засяяла
осяй мені стежиночку.
Лечу хутчіш до милого -
чуйного, незрадливого.
....................
Полонянка я, так вже сталося,
Бо зловилася – не пручалася.
Задивилася в душу глибоко
Загорівшись, у серці вигріла
Ту любов твою не заблукану.
Вибиваю такт закаблуками,
Бо не викричать і не виспівать
Пісню пізнюю, серцем виткану.
З позолотою тих зізнань твоїх
Я розквітла вся - та й засяяла.
Свидетельство о публикации №118102901553
О, Місяцю яснесенький,
осяй мені стежиночку.(!!!:))
Лечу хутчіш до милого -
чуйного, незрадливого.(!!!!! - з а м е ч а т е л ь н о!))
...Загорівшись, у серці вигріла
Ту любов твою не заблукану.(!!!!..))
...Бо не викричать і не виспівать
Пісню пізнюю, серцем виткану.(!!!!!)
З позолотою тих зізнань твоїх(я б после интервала написала эти 2 строчки, имхо)
Я розквітла вся - та й засяяла.(!!!:))
Дякую за насолоду читати такі рядки, сповнені справжньої Лірики! Обіймаю широ, я
Светлана Груздева 30.10.2018 09:31 Заявить о нарушении
Вера Бондаренко-Михайлова 30.10.2018 09:37 Заявить о нарушении