Твiй чоловiк - моя бiда...
А ти – моя щаслива звичка.
Іконою – твоє обличчя.
І грішний рай – твої вуста.
Той, що біда, – немов сліпий,
гріха не бачить та ікони.
Він зимно зимним б'є поклони,
до тебе на любов скупий.
А я – ніколи не скуплюсь,
бо скупість – завжди щастя знищить...
І нас зробила тільки ближче
біда, якій я усміхнусь...
Свидетельство о публикации №118102900135
Твой «лЮбый», знай, - моя беда,
А ты – Судьбой дана на счастье,
И мне – икона ты всечасно,
Мне грешный рай с тобой всегда.
Что о «беде»… Он, как слепой,
Греха не видит и иконы,
Земному зЕмно бьет поклоны,
В любви к тебе всегда скупой.
А я на чувство не скуплюсь,
Такая скупость - счастья тризна,
Нас вдруг столкнула, разом сблизив,
«Беда», которой улыбнусь.
27.11.18
Д.С.
Дмитрий Викторович Середа 27.11.2018 19:10 Заявить о нарушении