Я присвятив тобі свої вірші,
які писав від серця та душі,
я їх писав, немов у школі твір,
лише для тебе, ти мені повір.
Шкода, що їх ніколи не побачиш,
для інших буде не розгадана задача,
а я весь час лише тобі пишу,
пишу, поки живу, пишу, поки дишу.
Прйдуть роки, хтось може прочитає,
та тільки в мене вже ніхто не запитає,
кому оці вірші я присвятив,
скоріше тим, кого весь час любив.
Я знеаю, нас одна чекає доля,
у когось вічність, ніби вітер з поля,
весь час то затухає, то шумить,
а інколи, немов німий мовчить.
Присвячен1 в1рш1
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118102703552
Свидетельство о публикации №118102703552
Рецензии