Коли... Маргарита Метелецька

     http://www.stihi.ru/2018/10/26/7923


     Оригінал:


     Коли я виставляю на позір*
     Цю душу, упокорену й смиренну,
     Сумний мій досвід ллється на папір
     У мить ясну і преблагословенну...

     Як в шапіто тче завчено факір
     З тих фокусів, що є у капелюсі,
     Феєрію, так тчеться долі твір,
     Де в мінусі, а іноді у плюсі...

     Столочена на попіл, без вітрил,
     Носилася роки між берегами,
     Аж поки Бога тихий гук скорив -
     І я, обтяжена гріхів боргами,

     І, навчена вже відстанями й часом,
     Упала на коліна...перед Спасом...

позір* - обозрение
на фото - у алтаря


Перевод с украинского Светлані Груздевой:


Когда на обозренье приношу
Я душу, что покорна и смиренна,
Мой грустный опыт…я едва дышу
В миг светлый, ясный и благословенный.

Как в шапито заученно факир,
Из шляпных фокусов феерию свивая,
Так тку словами свой забытый мир -
Полотнище потерянного Рая,

Где, стёртая до пепла, без ветрил,
Годами мчалась между берегами…
Покуда Бога оклик покорил –
 И я, увешана грехов долгами,

Все времена пройдя и расстоянья,
Упала перед Спасом...с покаяньем...





На аватаре – Автор у алтаря