Не скошена печаль моеi долi... Емiль Дубров

http://www.stihi.ru/2018/06/04/5216
(здесь первый вариант перевода...)

Вариант второй:


Оригінал:

* * *

Нескошена печаль моєї долі,
Блукає десь, по вибалках крутих
І серце знов стискається від болю...
Хоч не за себе, ні... Болить за тих,

Хто так любив її, любив свою Вітчизну
І боронив, від лютих ворогів,
Які все мріяли відсвяткувати тризну -
Нас скинувши з Дніпровських берегів...

І так віки. З століття у століття,
Коли здавалося, що похитнулась твердь,
Змітав козак, з землі своєї смІття,
З словами: "Україна, або смерть!"...

Отож, запам'ятайте гультіпаки,
Ті, хто козацьку проливає кров -
Де вмре козак, розквітнуть в полі маки,
Їх душі оживуть серед дібров.

А де впаде й зотліє ваше тіло,
Як то було, впродовж усіх епох,
Щоб іншим воювати не кортіло -
За кілька літ, зросте чортополох!
©Еміль Дубров


Перевод с украинского Светлані Груздевой:


Не скошена печаль мне данной доли:
Блуждает между балок в темноте…
И сердце вновь сжимается от боли –
Не за себя же, нет…болит за тех,

Кто так любил её, любил Отчизну,
Был защищать готов от всех врагов,
Что так мечтали справить снова тризну,
Нас скинувши с Днепровских берегов…

И так века…столетье за столетьем,
Когда, казалось, пошатнулась твердь,
Сметал казак с земли  своей оплетье
Под возглас: «Украина или смерть!»..

Запомните, кто лезет в забияки,
Кто пролил кровь казачью, стыд поправ:
Где пал казак, там расцветают маки,
И души оживают средь дубрав.

А там, где ваше истлевает тело,
Как было в продолжение эпох,
Другим чтоб воевать не захотелось,
За малый срок взрастёт чертополох!


Аватар – обложка Книги стихов
Эмиля Дуброва – поздравляю!