Хатинцi... Людмила Юферова

http://www.stihi.ru/2018/09/29/6581


Оригінал:


Я по кармі – не міська людина,
Утекла в село від суєти,
В тім селі – жива одна хатина
Й купи глини – вимерлі хати.

Сонечко сповзло по павутинці,
Вечір став за кленами, як тать…
Хто ж це жив у цій сумній хатинці,
У якої очі не блищать?

Глухо стогнуть дерев’яні сходи…
Я легеньким доторком руки
Відчиняю двері до господи.
В сінях – відра, в хаті – рушники.

Ти і я – бабусі одинокі,
Жде нас інтригуючий сюжет:
Підбілю твої старенькі щоки,
Наведу в кімнатах марафет.

Сіра хата, мов старенька киця,
Всілася на призьбу і дріма…
Я протру запилені зіниці,
Ти не будеш кинута й німа.

Напиляю дров тобі багато,
На Різдво порадує кутя.
Ну так що, тепер моя ти, хато?
Значить, дружба і нове життя!


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Я по карме – нет, не городская,
И в село ушла от суеты.
Там одна есть хатка, чуть живая,
В кучах глины – царство пустоты.

Солнышко сползло по паутинке,
Вечер встал за клёнами, как враг…
Кто же жил в печальном поединке
С жизнью – в хате той, где всё не так…

Глухо стонут лестничные сходы…
Лёгким лишь касанием руки
Открываю дверь, как в мир природы:
Вёдра в сенях, в хате – рушники…

Обе мы с тобою одиноки,
Ждёт нас интригующий сюжет:
Подбелю стареющие щёки,
Наведу я в зале марафет.

Хата хорошо пожившей кошкой
Села подремать передо мной…
Запылённые протру окошки –
Ты не будешь брошенной немой…

Напилю я дров тебе в достатке,
В Рождество порадую кутьёй…
Ну, так что ж: теперь моя ты, хатка?
Значит, дружба, мир нам и покой!?..


Аватар: иллюстрация"Сельский двор"
к произведениям Т.Г. Шевченко