За стiнами Церкви

За  стінами  Церкви

У  Церкві  не  побачиш  те,
Які  ми  з  вами  християни,
Це  краще  видно  між  людей,
У  світі, за  її  стінАми.

Якщо  ми  в  ньому  на  мирських,
В  своїх  пожадливостях  схожі,
То  хіба  можна  про  таких,
Сказати, що  це  діти  Божі.

Або, якщО  ми  двом  панам -
І  Богу служимо, й  мамоні,
То  чи  не  звісно  добре  нам -
Що  плотські  ми, а  не  духовні.

Або  коли  нам  суєта,
Настільки  заповняє  серце,
Що   згадуємо  ми   Христа,
Лише, коли  йдемО  до  Церкви.

А  чи  ми  любимо  людей -
Як  тОму   Біблія  навчає?
Чи  не  відводимо  очей -
Коли  хтось  руку  простягає?

Та  що  до  інших, до  своїх,
Чи  пробуваємо  в  любові?
Чи  зразу  видно  в  нас  таких,
Що  називаються  Христові.

А  відкриваємо  вуста,
Як  часто  між  людей  для  тОго ?
Щоб  розповісти  про  Христа,
І  навернути  їх   до  Бога.

Чи  люди  бачать  в  нас  оте,
Що  на  їх  думку  робить  віра ?
Чи  це  велике  і  святе,
Ми  в  їх  очах  не  осквернили.

Бо  Якщо  в  світі  ми  нічим,
Не  відрізняємось  від  інших,
То  не  врятуємося  тим,
Що  йдЕмо  в  Церкву, раз  на  тиждень.


Рибаков  Віктор  м. Луцьк