коли вирушає дорога
тихо крушиться світ старий
а новий
ще не йде у ногу
сонце скручує
в чорторий
смак махорки
у тій сигарі
дим пізнання
від "а-ля ша"
кожній тварі
нема по парі
із піддоном для сліз
душа
та минається
неминуче
остигати
встигає кров
мруть
як мухи
цабе і дуче
не впускає у рай
нутро
шкло зливається
із бетоном
пнеться вгору
і ранить синь
вхід в метро
зустрічає сонми
посірівших за день
росин
і розмова
вже недоріка
як у ринвах
дощу каданс
укорочує мріям віку
вкотре спущений
з вірту шанс
було б добре ще
не плювати
а ще краще
не так гребти
Бог не пише
собі кантати
і не знає
що поруч
ти
Він вростає
у серце світлом
розкриваєся
мов бутон
нерозп'ятим думками
світом
поки спить в голові
дракон
що породжує
веремії
сни приручує
до пори
доки відстань до Нього
зріє
і армада підстав
для гри
24 Жовтня, 2018
коли вируша дорога
© Copyright: Юрий Лазирко, 2018
Свидетельство о публикации №118102406776
Свидетельство о публикации №118102406776
Рецензии
Спасибо за стихи, Юрий!
http://www.stihi.ru/2018/10/25/545
Кариатиды Сны 25.10.2018 01:42 • Заявить о нарушении
http://www.stihi.ru/2018/10/25/545
Кариатиды Сны 25.10.2018 01:42 • Заявить о нарушении