Вірші - то мої вітрила,
То срібло грайливих хвиль,
То дикої чайки крила,
Що сотні здолають миль.
Вірші - то моя стихія,
Точніше - всі п'ять в одній.
То дивакуваті мрії
І голос нестямний мій.
В них млосний мій сум і радість
Із присмаком гіркоти,
В них - сила моя і слабкість,
Близькі та чужі світи.
В них правда, що в кров розчеше
До болю не звиклий слух.
Вірш - дзеркало, що не бреше,
Безжально правдивий друг.
Вірші - мій потік джерельний,
Що всесвіт в собі несе.
Як глечик води в пустелі,
Вірші - то моє усе.
Дзеркало, що не бреше
© Copyright: Анита Левицкая, 2018
Свидетельство о публикации №118102400401
Свидетельство о публикации №118102400401
Рецензии