На березі Висуні, побачив очі сині,
вони були, мов квіти польові,
вони були вразливі у дівчини гордині,
мов васильки у житі навіесні.
Пройшли роки, а васильки все сині,
і жито жовте, жовта і стерня,
а в мене згодом стали білі скроні
і зникла в мене молодість моя.
Хотів би ще раз глянути на очі -
чи залишилися у них ще васильки,
Та тільки вони зараз не дівочі,
та стали голубі зв а всі роки.
Давно не бачив я у полі жито,
не бачу, як квітують васильки,
та тільки мною очі не забуті
і лободою вкрилися стежки
На берез1
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118102309208
Свидетельство о публикации №118102309208
Рецензии