Квiти на узбiччi

Відійди...
Ці листопадом зібрані квіти
не для нинішніх встелені...
Вітер з дахів
намагається Місяць на скалки розбити
за бажання знеславити місто гріхів,
що малює між вулиць хвилясті портрети
недолугих майбутніх...
Чи ти, чи не ти,
але світ не чекає на думку естета,
що давно продає в інтернеті світи
за біткойни і рухи.
Вдивляйся з-за камер
у свої оченята з розбитих дзеркал...
Ти - творець?
Ні, нещасний, ти - куплений спамер,
що ніяк не домовиться з Ним про фінал,
і шукає шляхів на безпечне узбіччя
непростого хайвею до скону...
Тікай!
Ти дивився сьогодні у біле обличчя
перехожого...того, що вигадав рай,
і себе не впізнав.
Та й воно - то не диво.
Розумієш, про Єву благав не Адам,
бо...ефір до суботи знімався наживо,
то ж зміюці кортіло по чистим садам
розкидати насіння глухої зневіри
у мету процедури Творіння...
Відтак,
у мелодіях слави тімпану і ліри
Вічний Отче побачив подвоєння знак,
і невдало вгадав плазуна намагання
долучитися щастя в капризах бажань,
що вмістилися в мить від ребра до кохання
і глузливого шепоту:
- Досить...відстань...
То ж тепер хоч себе намагайся зігріти
у щорічних підйомах на вічний Хорив.
Відійди...
Ці листопадом зібрані квіти
не для нинішніх встелені...
Світ - примітив,
але є...
Він торує нерівну дорогу
з не чергових мільярдів чергових сердець,
що давно поспішають дістатися Бога,
по загубленим душам йдучи навпростець...