Тоді не був я лише скрипалем,
але тепер – іще й немолодий…
Та серце огортає ніжний щем,
як пригадаю милий образ твій.
А ти й донині гарна, молода
і посмішка чарівна на вустах.
Не дивно, що така легка хода,
коли душа літає ніби птах!
З минувшини лунають голоси,
не все тоді задумане збулось,
а інколи доходить до сльози,
як ніжну пісню знов заводить хтось…
23.10.2018
Сiла птаха
© Copyright: Олександр Мачула, 2018
Свидетельство о публикации №118102307858
Свидетельство о публикации №118102307858
Рецензии