Я крізь велике небо бачу
В очах твоїх, як всесвіт, день,
І червоніє нам на вдачу
Калина гронами натхнень.
Цілую зранку кожен подих
І кожну всмішку. Кілометри,
Як птах, душа моя і голос
Одягнені у теплі светри.
І кличе роздоріжжя знов?!
Без краю простір божевільний,
Осінні промені немов
Розтанули з теплом повільно.
Без краю прост р божев льний!
© Copyright: Юлия Языкова Степко, 2018
Свидетельство о публикации №118102303297
Свидетельство о публикации №118102303297
Рецензии