загорнути у рядно долі залишки,
принести її на кладовище
і кинути під кущ калини,
що не перестає плакати ягодами
і в люті морози,
хай окропить і решту наших днів соком своїм ,
щоб пам'яттю оживляти той час,,
що промайнув, залишивши враження, що не змиєш,
те, найяскравіше, чи то щастя,
чи смуток, що ріже душу чи радістю,
чи то печалями,
робить нас носіями пережитого, пам'яткою хіба,
що залишиться в голові
і на кінцях пальців душі до пори,
поки ми володіємо нам даним часом,
і часом, який нам дають пам'ятати..
залишки
© Copyright: Гелена Смилянская, 2018
Свидетельство о публикации №118102209094
Свидетельство о публикации №118102209094
Рецензии
