Вже жовтень стукнув у віконце,
Дихнув холодним вітерцем.
І в небі посмутніло сонце,
А в серці поселився щем.
Бурхливо відшуміло літо,
Відзеленіло, відцвіло,
Похнюпились голівки квітів,
І літа- ніби й не було.
Так і в житті буває, друже,
Ти жити жадібно спішив,
А вже зима підкралась в душу,
А ти ще ніби-то й не жив.
Ти лиш відкрив у світ цей дверці
І спрагло пив життя вино
І мріяв, щоб в життєвім герці
Не закінчилося воно.
Благослови ж мене, мій Боже,
Скажи:- Тобою я горжусь,
Палає вогник твій, а отже,
Ти ще потрібна тут комусь,
2018р.
Вже жовтень стукнув у виконце
© Copyright: Раиса Клименко, 2018
Свидетельство о публикации №118102205064
Свидетельство о публикации №118102205064
Рецензии