промінь сонця —
в шклі віконця...
а віконця —
з всіх ікон, ця...
де, щоденно, —
й не буденно...
в ній, у кожній, —
н е б о с т і й...
й Бог до неба —
кому треба*...
*) бо Небо не Бо*г, котрим би за ліком Воно не було; засвоїли: Небо — не Бо...
Сей малючок-малюночок був про хутке для неквапного читання з миттєвим сприйняттям, — але хто на що вчений?
А насвіталося на весь день: котрийсь покладе край мороку навали сусідської "насраті", висвітлить мирні потреби! Дай, Боже, та — усе візьмімо й самі долучімося? На доказ, що були мир та адекватні відгуки, двійко їх зо згарища сайта:
Чудова гра слів, читається з легкістю, та проймає глибиною.
Леся Полищук 13.12.2012 15:51
Есть соль в этом стихе... Наш мир, новый день вот икона на которую надо молиться каждый день всем...
Владимир Прохода 01.12.2012 13:23
Кому потрiбне. I кому?
© Copyright: Зозуля Юрий Павлович, 2018
Свидетельство о публикации №118102201677
Свидетельство о публикации №118102201677
Рецензии