Волшебное полотно... Из Маргариты Метелецкой

Чарiвне полотно
Маргарита Метелецкая
http://www.stihi.ru/2018/10/20/2205
---------------------------------------------------


     Візьму в роботу вранці файне полотно -
     Помічу будучну картину лиш в уяві...
     А далі - тіні, перший колір - і воно
     Так смачно й тонко відобразить мрії мляві...

     На фарбу - фарба... Й Осінь дихає вогнем,
     Непроминаючим, тремким і ніжним злотом...-
     Занурюсь в неї - разом в Вічність ми гайнем,
     Що поруч сяє, за сусіднім плотом...

     На цьому полотні так радісно дано
     Відмолодитись, знявши віку кракелюри,
     Відмити каламуть, осуджену давно,
     Замалювать колишні, грішні авантюри...

     І довго пензлем муштрувати буду я -
     Розбурхана хай згадка заглядає
     В роки льодяників, що так пахтять здаля,
     На оксамиті згубленого Раю...-
    
     Там пахне чебрецем моє маленьке місто...
     Ще ніжні кольори...життєвого мониста...


************************************************


С утра возьму в работу чудо-полотно-
Увижу всю картину лишь в воображенье…
А дальше - тени, первый цвет - и вот оно
Мечты мои отобразит - и ярко, и лилейно.

И к краске – краска… Осень выдохнет огнём,
Непреходящим, трепетным и нежным златом,
В неё я погружусь - и в Вечность мы махнём,
Сияющую за соседней хатой...

На этом полотне так радостно дано
Помолодеть, годов убравши кракелюры
Отмыть всю муть, приговорённую давно,
Замазать грешные былые авантюры.

И долгим будет кисти волшебство,
Взволнованно в сознанье воскрешая
То время леденцов, чей запах до сих пор
На бархате загубленного Рая.

Там пахнет чабрецом мой мир… простой и чистый…
И так нежны цвета … житейского мониста…
.....