Вiдмучився

Відмучився*

В поганий одружився час,
спочатку жовтня місяця,
і у полоні тім не раз
хотів тихцем повіситься.

Дружину слухався у всім,
робив усе – що треба.
І Бог почув мольби мої –
забрав її до себе!

Не сорок днів, а сорок літ,
удвох проживши разом,
пішла вона у інший світ
без жодної образи…

Пролив гірких немало сліз
од радості тієї.
Боюсь, не взяв до пекла біс
покійниці моєї…

Вона, гадаю, у раю,
бо у відлунні грому
я грізний гуркіт узнаю –
такий мені знайомий!

20.10.2018

* За мотивами твору Роберта Бернса „Щасливий вдівець“.

Роберт Бёрнс
СЧАСТЛИВЫЙ ВДОВЕЦ
В недобрый час я взял жену,
В начале мая месяца,
И, много лет живя в плену,
Не раз мечтал повеситься.

Я был во всем покорен ей
И нес безмолвно бремя.
Но, наконец, жене моей
Пришло скончаться время.

Не двадцать дней, а двадцать лет
Прожив со мной совместно,
Она ушла, покинув свет,
Куда - мне неизвестно...

Я так хотел бы разгадать
Загробной жизни тайну,
Чтоб после смерти нам опять
Не встретиться случайно!

Я совершил над ней обряд -
Похоронил достойно.
Боюсь, что черт не принял в ад
Моей жены покойной.

Она, я думаю, в раю...
Порой в раскатах грома
Я грозный грохот узнаю,
Мне издавна знакомый!