Сплету віночок з листя клену
Й додам ялину ще зелену.
Вплету до нього ясні квіти
Щоб милуватись в плесі світу.
Чарівність серця я розкрию
І зодягну себе у мрію
Про щастя чисте, про нетьмарне,
Про слово бистре та нехмарне.
Хай воскресає добре слово.
Відсієм зерна від полови.
Зростає в добрості хай людство.
Відкинем геть пітьми облудство.
Є в кожнім світло і порядок.
Геть розпач, несил* й занепадок!
Хай слово квітне, мій нащадок!
З нас – кожний Мессінг в Божий спадок.
© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2018
16.10.2018 р.
13:35
*Несил – відсутність сили. Слово створене мною і вперше вжите в поетичному творі українською мовою.
Слово знаряддя творення себе i свiту
© Copyright: Светлана Кравчук 379, 2018
Свидетельство о публикации №118102004341
Свидетельство о публикации №118102004341
Рецензии