Чарiвне полотно... Маргарита Метелецька

http://www.stihi.ru/2018/10/20/2205


Оригінал:


     Візьму в роботу вранці файне полотно -
     Помічу будучну картину лиш в уяві...
     А далі - тіні, перший колір - і воно
     Так смачно й тонко відобразить мрії мляві...

     На фарбу - фарба... Й Осінь дихає вогнем,
     Непроминаючим, тремким і ніжним злотом...-
     Занурюсь в неї - разом в Вічність ми гайнем,
     Що поруч сяє, за сусіднім плотом...

     На цьому полотні так радісно дано
     Відмолодитись, знявши віку кракелюри,
     Відмити каламуть, осуджену давно,
     Замалювать колишні, грішні авантюри...

     І довго пензлем муштрувати буду я -
     Розбурхана хай згадка заглядає
     В роки льодяників, що так пахтять здаля,
     На оксамиті згубленого Раю...-
    
     Там пахне чебрецем моє маленьке місто...
     Ще ніжні кольори...життєвого мониста...
     (фото автора - октябрь 2018 г....в моём доме)


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Возьму с утра в работу чудо-полотно –
Отмечу будничное лишь в воображенье.
А дальше – тени, проблеск цвета – и оно
Со вкусом тонким отразит всё, без сомненья.

На краску – краска. Осень пламенем дохнёт,
С неисчезающим, как трепет, нежным златом…
Нырну в неё – совместный в Вечность перелёт,
Что нам сияет, по соседству, рядом…

На этом полотне так радостно дано
Помолодеть, сняв возрастные кракелюры*,
Отмыть всю муть, мной осужденную давно,
Закрасить, что греховны, авантюры…

И долго кистью станет властвовать рука:
Воспоминания пусть улетают
В те годы леденцов, чья сладость далека,
На бархате загубленного Рая…

Там пахнет чебрецом так трепетно и чисто...
Ещё нежны оттенки... жизни той мониста...


• трещина красочного слоя или лака в произведении живописи.
• Аватар Автора оригинала