Наодинцi з собою

І знову сон махнув рукою
і зник кудись удалині.
Я наодинці із собою-
всі сплять,неспиться лиш мені.
Спить місто зморене від праці,
не сплять вартові-ліхтарі,
вони у темряви як бранці-
вартують від зорі і до зорі.
Дрімає осінь золотава
у царськім ложі спочива.
Цьогоріч надто вже ласкава,
принадна й дуже чарівна.
Всі спочивають в передденні,
у сні черпають нових сил,
спить кожен у своїй оселі,
щоб вдень пірнати в неба синь


Рецензии
Левиа.
Потрясающие стихи
Спасибо Вам огромное.

Дмитрий Ахременко   25.10.2018 05:21     Заявить о нарушении
Щиро дякую.

Левиа   20.11.2018 23:14   Заявить о нарушении