Осенняя песня. Иван Ефимович Коваленко
В вечірню годину я думаю думу,
Як родиться пісня з осіннього суму.
З блідої хмарини, з легкого туману,
І з квітів останніх, що скоро зів’януть.
З ласкавого сонця, що трохи ще гріє,
З пожовклого гаю, що обрієм мріє.
З дерев занімілих у шатах барвистих.
З погаслих надій і опалого листу.
З останнього співу малої пташини,
З молитви комахи, що скоро загине.
З осінніх сузір’їв – тривоги ознака, –
З того, що накликав нам знак Зодіака.
Чи радощі будуть, чи знову печалі?
А сонце все нижче… А що буде далі?
Далеко за північ додумав я думу.
Родилася пісня з осіннього суму…
---------------------------------
“Осенняя песня” И.Е.Коваленко
Как вечер настанет, я думаю думу
О песне, рождённой из осени шума.
Из бледного облака и из тумана,
Последних цветов, что вот-вот – и завянут.
Из тёплого солнца, что греет доселе,
Из жёлтой посадки, что дышит весельем.
Из важных деревьев в уборах цветистых,
Погасших надежд, опадающих листьев.
Из песни последней, что птицей поётся,
Молитв комара, что никак не уймётся.
Осенних созвездий – тревожного знака, -
Из мрачных пророчеств светил Зодиака.
И будет ли радость? Иль будут печали?
А Солнце – всё ниже… И что будет дале?
Глубокою ночью додумал я думу.
И песня звучит из осеннего шуму.
(19.10.2018)
Свидетельство о публикации №118101902903