В вирiй... Маргарита Метелецкая

          http://www.stihi.ru/2011/08/20/2280

На зелень трав упав, желтеют листья,
Лиловых ипомей печален цвет…
От зноя одиночества укрыться
И в жарком августе причины нет –

Столь пылкою любовью засветилась…
Трясучек, лихоманок череда
Напрасно   силой злобною  хвалилась
В былые присно-пресные года…

Восторженная, сладкая и нежная
Без одеяний, истин прописных,
Душа моя уже не будет прежнею,
Высокостью   стремления полны…

За птицами летит душа моя
В синь поднебесья, в  райские края…

Оригинал 

Вже перше листя в споришах зів'яле,
Скрізь іпомей* лілові кольори...
Самотність і приборкала,й зім'яла
Серпневої спекотної пори...

Засвоєним коханням засвітлилась -
Пропасниць й лихоманок череда
Дарма своєю силою хвалилась,
Бо навзаєм відказувала : "Да!"

Фразуюча, солодка та брунатна,
Без одежин, без істин прописних,
На галактичні звершення я здатна
Серед минувшин темних та пісних...

Розкрилася від ніжності душа -
За птаством в теплий вирій вируша...

*Іпомея - в'юнка рослина сімейства берізок

Иллюстрация из Интернета.