ПЕРЕКОТИПОЛЕ
Крізь пахощі степів, гіркі, як доля,
Не стриманий, не зв'язаний нічим
Співучий шурхіт перекотиполя,
Легкий, як подих, лине в далечінь,
За оковид, де навіть крил не треба,
Аби з'єднатись з котроюсь з хмарин –
Кудлатих кульок перекотинеба,
Й де гуси вибивають клином клин,
А землю залишаючи людині:
Між полем й небом, доки вік не згас,
За вітром життьової полонини
Несе її, мов перекотичас.
В душі лишились борозни роздерті...–
То як тайфун, мов ярий буревій
Пройшовся, ніби перекотисерце,
Щоб народитись словом, вірш новий.
Перекотиполе
© Copyright: Серез, 2018
Свидетельство о публикации №118101500833
Свидетельство о публикации №118101500833
Рецензии
Стихи словно околдовывают своей сказочностью, невероятный полёт слога！Успехов вам и вдохновения！
Светлана Мулюкова 08.11.2018 18:00 • Заявить о нарушении
Светлана Мулюкова 08.11.2018 18:00 • Заявить о нарушении
Дякую! Але це важкий хрест, бо кожна влучна метафора – це принаймні сивий волос, або шрам в душі. Я прозою не вмію... У віршах про це розказав. Дякую Вам за увагу!
Серез 08.11.2018 22:35 Заявить о нарушении
Серез 08.11.2018 22:35 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.