Теплынь. Иван Ефимович Коваленко

Теплінь

Яка теплінь! Немає зовсім спеки,
І вся земля одним теплом цвіте.
В заплавах поспиналися лелеки –
Їм чути навіть, як трава росте.

Я на човні. А озеро – прозоре,
І в нім життя клекоче і буя.
Дрімають верби в сонячнім просторі,
І в озері на дні розтанув я.

Яка теплінь! Не буде громовиці,
Голубить світ ласкава ця теплінь.
На лузі скошенім нестрижені копиці,
Як дітлахи, біжать у далечінь.

Не знаю я, навіщо жить на світі.
В нім стільки лиха, зла, куди не кинь.
Та, мабуть, варт хоч день один зустріти,
Коли бува така ясна теплінь.
---------------------------------
“Теплынь” И.Е.Коваленко

Теплынь какая! Нынче нет жары палящей,
И вся земля одним теплом теперь цветёт.
В затонах аисты (то – признак настоящий)
Как будто слышат, замерев: трава растёт.

Я – в лодке. Озеро прозрачно, и, как в море,
В нём жизнь клокочет, своей силы не тая,
И дремлют вербы в этом солнечном просторе,
И в этом озере на дне растаял я.

Теплынь какая! Нет, грозы никак не будет,
И нежит мир эта приятная теплынь.
На скошенном лугу бегут, как люди,
Как детки малые, цветов головки в синь.

Не знаю я, зачем нам жить на свете:
В нём столько зла и бед, куда ни кинь.
Но, верно, стоит день подобный встретить,
Хотя б один, в котором – ясная теплынь.

(15.10.2018)