* * *
Вже розпустила осінь косу,
Вже їй давно не до цноти'.
І журавлині стоголосі
Летять ключі в чужі світи.
Я ліг спочити у колибі -
Як же далеко я зайшов!..
І б'є хвостом сузір'я Риби,
Щоб я назад свій шлях знайшов.
Вже вкоротила осінь коси -
Їй до лиця руде каре.
Немов пустунка, ходить боса
В розливах ніжного амбре.
Я в час такий кричать не смію,
Я тишу п'ю на серце тще.
Мов шепче "осінь-саломія":
-"Голів не мало буде ще!.."
14.10.2018р.
Валерій Масагор (м.Нікополь).
***
© Copyright: Валерий Масагор, 2018
Свидетельство о публикации №118101502765
Свидетельство о публикации №118101502765
Рецензии
Валера, излюбленная осенняя тема такими не избитыми словами. Очень образно, красиво, трогательно. Неперевершено!
Обнимаю,
Наталья Сафонова 3 26.10.2018 18:56 • Заявить о нарушении
Обнимаю,
Наталья Сафонова 3 26.10.2018 18:56 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.