марення...

***
...зАпівніч - ніч триває,
тиша тугу колише...
День був такий невдалий,
що не лікує тиша.

Ліки - вони без хімій,
безліч того, що вабить
вийти на світло з тіні,
кличе на волю в табір,
що у клітинах - ритмом,
піснею про колишнє,
ніччю, що мимо, мимо,
клекотом серця в тишу.

Для привороту - трунок
з коренів і насіння,
трав, сушенІ пакунок,
маку, полови, сіна...
Дьоготю ложку - в опій,
напій візьми до рота,
хто нас ламає навпіл -
буде тому ікота...

Запівніч - спали мавки,
відьми мітлу латали...
Я дочекаюсь ранку,
і набрешУ: літала.

***
Відчуваю, що ти відчуваєш мене,
і віщую, що, серденько, все це мине,
як холодна вода попливе до низин,
як осіння листва - передвісниця зим.

Озовись, запереч, не мовчи, не мовчи
про намріяні сни наяву і вночі,
в закапелках душі най співає весна,
та весна, що вгніздилась навіки у снах.

Зачарована словом, забава - вірші,
щогодини на згадці розмови нічні,
не таємні, не темні - у сяйві сновидь,
про єдине і ціле...Намріяна мить...



***
Цвіркоче те, що облизня спіймало -
вселенського, що марить: "я люблю..."
Життя, як поле, де стежин немало,
стежину я знаходжу і твою.

*
Дарунки приготую і здобутки,
що навіть "жаба" ворогів цькує.
До ночі день крокує надто круто,
тривожить сердце зболене твоє.

*
Приходжу в сни. Волію буть і знать,
що голос мій звучить у твоїх требах,
і я в-ві сні пливу серед латать,
або ж співаю янголом з-під неба...

*
Долай дорогу, поле, і Парнас -
така потреба є, якщо кохаєш,
хоч доля роз`єднала нас,
ти знаєш, що я є у тебе.
Знаєш.

*
Дарунки ночі,
проповідники печалі,
оті ж бо сни, що маренню - двійнята,
мчать душі по спіралі,
щоб небеса дістати.