Глаза закрою, и опять... Коваленко

"Заплющу очі, і за мить..."

О.Р.

Заплющу очі, і за мить
Одна і та ж картина:
В долині озеро лежить,
Ясна осіння днина.

Така прозора далечінь –
Очей не вистачає.
І повтікала всюди тінь,
І луг кінця не має.

Дерева білі, мов свічки,
В мереживі гілчатім –
Не народилось ще руки,
Щоб це намалювати.
Хай об’єктив не поспіша,
Не схопить він правдиво.
Одна душа, лише душа
Увічнить може диво.

Щоб все назавжди залишить:
І ватру просто неба,
І ми навкруг. Єдина мить,
А що ще більше треба?

Це прийде в сні і наяву,
І в радості, й турботі.
Я поки згадую, – живу,
А ви мовчіть про потім.
----------------------------------
“Глаза закрою, и опять...” И.Е.Коваленко

О.Р.

Глаза закрою, и опять
Видна одна картина:
Долина, озеро, и гладь,
И осень, и рябина.

Прозрачен и бескраен день,
Мне взгляда не хватает.
Уходит отовсюду тень,
И луг конца не знает.

Деревья – белые вокруг,
Все – в кружевах из веток.
Не родилось ещё тех рук,
Чтоб рисовать всё это.

И будет объектив мешать,
Не схватит он правдиво.
Одна душа, одна душа
Увековечит диво.

Чтобы осталось навсегда
И небо в рамке кружев,
И мы вокруг. Замрут года,
А что ещё нам нужно?

Придёт во сне и наяву
В круговорот событий.
Пока я помню – я живу,
А про “потом” - молчите.

 (13.12.2018)