Я часто бачу у ві сні
крислаті верби понад ставом,
садок вишневий на весні,
та на городі рідну маму.
Сапа в натружених руках,
на голові біла хустина,
раз - по - раз дивиться на шлях.
на вихідні чекає сина.
А він що пя"тниці й суботи,
в мороз і спеку, дощ та сніг,
перетинає кілометри
тяжких, нескорених доріг.
Давно проскочив Снігурівку,
Висунськ та Березніговату,
сховалось сонце за домівки,
скоро побаче рідну хату.
Ту рідну хату, маму, брата,
під вишнею, родинний стіл,
де зустрічалися на свята
всі, хто побачитись хотів.
Укр. Крислат1 верби
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118101108512
Свидетельство о публикации №118101108512
Рецензии