Снігом засипає все довкола,
замітає стежинки та поля,
де не раз ходили ми до школи
погдядав завжди на тебе я.
Очей не відводив, коли тебе бачив,
і думав, що ти , також бачиш менге,
та тільки не знав я, про чари дівочі,
не знав я про те, що все скоро мине.
А ти не звертала на мене уваги,
ось так пролітали юнацькі роки,
та тільки ніколи, не мав я відваги,
що б просто, сміливо, ось так підійти.
А поки я думав, як все це зробити,
та як подолати до тебе свій крок,
а інші не стали, це довго чекати
тоді був для мене, той перший урок.
Ніколи такої, як ти не зустріну,
таких не побачу, як небо очей,
а скроні з роками мої побіліли
і стали як сніг, що мете на людей.
Укр. Перший урок
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118101108427
Свидетельство о публикации №118101108427
Рецензии