Зірвуся з ціпу, подібно псу,
що був на прив'язі вічність з роду
у світ непізнанний понесу
душі цнотливої щиру вроду
бо він, напевне ж, її чека
(у мене більше нема нічого).
Зате душа моя, мов ріка,
з якої воду п'є янгол Бога.
Хіба до того іще щось тре?
Хіба для Раю того не досить?
Як тіло грішне урешт помре,
душі той янгол щедрот попросить.
Душа
© Copyright: Ева Сокол 2, 2018
Свидетельство о публикации №118101103690
Свидетельство о публикации №118101103690
Рецензии