Цветы, что ты насобирала. Иван Коваленко

"А квіти ті, що ти зібрала..."

О.Р.*

А квіти ті, що ти зібрала,
Стояли довго на столі
І пахли ніжно, і не в’яли,
Немов зростали на землі.

Немов цвіли вони на схилі,
На березі Десни-ріки,
Лишились в них ласкаві хвилі
І дотик милої руки.

І туга душу обгортала:
Мабуть, тому вони цвіли,
Що ти їх кожної торкала –
Вони цю ніжність зберегли.

Та можна й квітами карати.
Напевно, знала ти сама.
Навіщо квіти залишати?
Вони цвітуть – тебе нема.

*Тут і далі: Ольга Рожманова – улюблена учениця, друг сім’ї Коваленків.
------------------------------
“Цветы, что ты насобирала” И.Е.Коваленко

О.Р.*

Цветы, что ты насобирала,
Стояли долго на столе,
И долго связка их не вяла
И пахла, словно на земле.

Словно цвели они на склоне,
На берегу Десны-реки.
Остались волны в них и, кроме -
Касанье дорогой руки.

Печаль в меня тихонько вкралась:
Они, наверное, цвели
Лишь оттого, что ты касалась.
Они ту нежность сберегли.

Теперь меня карает это.
Наверно, в этом – твой ответ.
Зачем же оставлять букеты?
Цветы цветут – тебя лишь нет.

(11.10.2018)

*Ольга Рожманова – любимая ученица, друг семьи Коваленко